Share on Facebook0Share on VKTweet about this on TwitterShare on Google+0Share on Tumblr0

ОЛІВІЯ АРТУР | MAGNUM (UK)
ЗНІМАЮЧИ ПРОЕКТ «ІНШИЙ КРИМ»
ЧЕРВЕНЬ 9 – 19, 2014

Олівія народилася в Лондоні в 1980 р., живе у Великобританії. Вивчала математику в Оксфорді і фотожурналістику в Лондонському коледжі друку. Вона почала кар'єру фотографа після переїзду в Делі в 2003 р. В Індії Олівія прожила два з половиною роки. У 2006 р. вона переїхала в Італію і провела рік в центрі дослідження і розвитку комунікацій «Фабрика». В цей же час вона приступила до роботи над серією фотографій, присвячених жінкам і культурному бар'єру між Сходом і Заходом. Проект привів Олівію на кордон між Європою і Азією, Іраном і Саудівською Аравією. Вона отримала премії Inge Morath Award і OjodePez-Photo España Award for Human Values, підтримку їй надає Національний музей медіа. У 2010 р. Королівське фотографічне товариство удостоїло її премії Vic Odden Award «за видатні досягнення в фотомистецтві для фотографів у віці до 35 років». У 2012 р. вийшла її перша книга «Щоденник Джидди», що оповідає про молодих жінок в Саудівській Аравії. У 2013 р. вона завершила творчий курс в Галереї Куадра в Дубаї.

http://www.oliviaarthur.com/

 

 

 

Для цього проекту Олівія працювала над історією, яку вона сама називає «Кримські щоденники». Вона спостерігала за життям трьох кримських сімей: російської, української і татарської. Четвертий щоденник став результатом пошуку тих, хто несе в собі почуття сильної української ідентичності, або спробою хоча б зрозуміти, чому таких людей так важко знайти. Впродовж трьох днів вона спостерігала за своїми героями і вивчала їх побут, досліджуючи світ, в якому вони живуть, і людей, в крузі яких вони обертаються. Вона зафіксувала події, які відбувалися з ними, місця, куди вони ходять, людей, з якими вони стикаються, і спробувала поглянути на Крим їхніми очима. Зображення супроводжуються короткими текстами – цитатами і історіями про самих героїв, людей, з якими вони спілкувалися, і про все, що зустрічається в їх побуті.

Дівчинка з крилами метелика на набережній Севастополя. З серії «Кримські щоденники», 2014 р.

Дівчинка з крилами метелика на набережній Севастополя. З серії «Кримські щоденники», 2014 р.

Dima's Diary

Крим, Севастополь. Діма в себе дома.

Крим, Севастополь. Діма в себе дома.

«Мені здається, що в Криму взагалі немає українців, , – каже Діма. - – Ми всі росіяни».

«Комп’ютери і психологія – це взагалі одне і те ж. Чим більше ти знаєш про комп’ютери, тим краще розбираєшся в людях».

Зліва направо: діти займаються карате; хлопчики ловлять вітер в полотенце; Діма в сином Славою.

Зліва направо:
діти займаються карате; хлопчики ловлять вітер в полотенце; Діма в сином Славою.

 

 Ольга, дружина Діми, за обіднім столом у себе дома.

Ольга, дружина Діми, за обіднім столом у себе дома.

В лютому, коли ситуація стала загостюватися, Діма з товаришами почали строїти загородження на дорогах.

«Ми були готові дати відсіч фашистам, якщо вони прийдуть».

Ночам вони по черзі чергували біля будівель адміністрації.

 

Зліва направо: фізичні вправи на пляжі; чоловік на велосипеді у парку Перемоги; на околицях Севастополя.

Зліва направо: фізичні вправи на пляжі; чоловік на велосипеді у парку Перемоги; на околицях Севастополя.

 

Дружина Діми Ольга з сином Славою.

/>Дружина Діми Ольга з сином Славою.

Дружина Діми Ольга приєдналась би нього на барикадах, але їй потрібно було приглядати за сином Славою.

«Я б сама поїхала в Київ, якби могла!»   – вигукує Ольга.

Зліва направо: дівчина в парку Перемоги; діти грають на набережній; пляж в Севастополі.

Зліва направо: дівчина в парку Перемоги; діти грають на набережній; пляж в Севастополі.

 

Діма і Ольга святкують отримання російських паспортів.

Діма і Ольга святкують отримання російських паспортів.

Після референдуму Діма і Ольга відразу ж подали заяву на отримання російського громадянства.
Получив паспорта, вони вирішили це відмітити і, звичайно, влаштували урочистість в День Росії.

 Ольга готується піти на парад в честь Дня Росії

Ольга готується піти на парад в честь Дня Росії


«Ми не віримо, що збройні люди, які захватили аеропорт, прислані із Росії. Крим хоче стати частиною Росії. Все просто».

Діма і Ольга ведуть просте життя: зустрічаються с друзями в парку, ходять на пляж.

Вода холодна, так що Слава не дуже прагне купатися.

Зліва направо: Ольга купляє купальник на ринку; Ольга і Слава збираються в парк; Діма на пляжі біля свого дому.

Зліва направо: Ольга купляє купальник на ринку; Ольга і Слава збираються в парк; Діма на пляжі біля свого дому.

Ismet's Diary

Ісмет молиться у себе дома.

Ісмет молиться у себе дома.

Ісмет рано встає на молитву. Він дивиться телевізор, слідкує за політикою, але вона тільки злить його.

«Українці брешуть, росіяни брешуть».

«Ніхто не говорить правду, а в Корані сказано, що якщо будеш брехати – попадеш в пекло».

«Це час перемін, нам страшно. Мі всі боїмося. Під час останньої війни нас депортували. Зараз знову війна, і нам страшно».

Зліва направо: тимчасова мечеть в селі Орлине; килим для молитви в тимчасові мечеті в селі Орлине; люстра в домі Ісмета.

Зліва направо: тимчасова мечеть в селі Орлине; килим для молитви в тимчасові мечеті в селі Орлине; люстра в домі Ісмета.

 

Ісмет молиться у себе дома.

Ісмет молиться у себе дома.

«Ми повернулися в Україну, освоїлися тут. А тепер це Росія».

«Багато татар поїхали з Криму до Києва, – каже Ісмет. – Якщо у них там рідня, їм допомагали переселитися, пропонували роботу».

 

Зліва направо: вид на село Орлине; Мустафа, сусід Ісмета, в своєму крільчатнику; внучка Ісмета Дінара танцює в себе дома.

Зліва направо: вид на село Орлине; Мустафа, сусід Ісмета, в своєму крільчатнику; внучка Ісмета Дінара танцює в себе дома.

 

Ісмет з внуком и двома внучками.

Олівія Артур. Щоденник Ісмета.
Ісмет з внуком и двома внучками.

 

Ісмет і його сім’я переїхали в Крим, «коли Горбачов прийшов до влади і об’явив, що віднині в країні демократія». У них було багато надій, але вони зіткнулися з тим, що люди бояться татар.

«

Людям веліли захищатися від нас із зброєю в руках!»

Зліва направо: кухня в домі кримських татар; традиційне блюдо в домі кримських татар; святковий стіл в домі Ісмета

Зліва направо: кухня в домі кримських татар; традиційне блюдо в домі кримських татар; святковий стіл в домі Ісмета

 

Ісмет працює доктором в місцевій лікарні в селі Орлине.

Ісмет працює доктором в місцевій лікарні в селі Орлине.

 


Ісмет вітається з місцевим імамом в приміщені, яке тимчасово використовується як мечеть, – поки не побудують справжню.

As a religious figure in the community, Ismet attends his neighbour Mostafa's son's birthday to say prayers for the family.
'We were taught that it is important to learn languages and share with people through language. But when this was Ukraine, people didn't learn Ukrainian.'
'In the last few years with Ukraine there was a lot of corruption and we had no money, no budget in the hospital. Now medics have come from Russia and told us that the standard in the hospital is not good enough.'

 

Сусідка Ісмета Аліма із сльозами на очах розказує, що її сім’ю депортували в Узбекистан. «Мені було десять. Пам’ятаю, як в дім ввійшли солдати. Мама веліла молитися, але я не розуміла, як молитви можуть допомогти».

Сусідка Ісмета Аліма із сльозами на очах розказує, що її сім’ю депортували в Узбекистан. «Мені було десять. Пам’ятаю, як в дім ввійшли солдати. Мама веліла молитися, але я не розуміла, як молитви можуть допомогти».

 

 

Зліва направо: імам місцевої тимчасової мечеті; молитва перед їдою на дні народження у сусіда; Аліма, кримська татарка, яка в дитинстві була депортована в Узбекистан.

Зліва направо: імам місцевої тимчасової мечеті; молитва перед їдою на дні народження у сусіда; Аліма, кримська татарка, яка в дитинстві була депортована в Узбекистан.

 

Diary of a Search

Хлопчики збирають ягоді з дерева в одному із спальних районів Севастополя.

Хлопчики збирають ягоді з дерева в одному із спальних районів Севастополя.

 

«В пригороді Севастополя.
- Так хто-небудь тут рахує себе українцем?
- Ні. Таких і раніше було небагато, так і ті виїхали до Києва, – відповідає жінка на дитячій площадці. – Якби ви тільки бачили! У кожному вікні розвівався російський прапор».

«В українській школі зараз вирішується тільки питання, на які мові викладати. Всі батьки підписали петицію про те, що б ми перейшли на російську. Діти не знають українську і завжди з нею мучились».

Зліва направо: двір недалеко від української школи в одному із спальних районів Севастополя; Севастопольська бухта; вид на один із спальних районів Севастополя.

Зліва направо: двір недалеко від української школи в одному із спальних районів Севастополя; Севастопольська бухта; вид на один із спальних районів Севастополя.

 

Чайки в небі над Севастополем.

Чайки в небі над Севастополем.

 


Жінка по імені Галина говорить, що народилася в Україні: «У мене сім’я в Западній Україні. Можна сказати, що я українка. Але переміни мене радують. Це шанс, котрого ми давно чекали».

Продавець фруктів говорить: «Ніколи раніше я не бачив такої хорошої організації, такої згуртованості, як в дні, коли люди вийшли підтримати зміни. Ми завжди відмічаємо травневі свята, але такого ентузіазму не було ніколи».

Поруч з гравцями в шахи якийсь мужчина голосно висловлює свої проукраїнські погляди. Ми направляємося до нього. «Навіщо він вам? Для цього взагалі це все?» – на нас дивляться з недовірою, навіть з агресією.

Зліва направо: Севастополь. Дівчата-кадети готуються до групового знімку; шахісти в Севастополі; вуличний торговець в одному із спальних районів Севастополя.

Зліва направо: Севастополь. Дівчата-кадети готуються до групового знімку; шахісти в Севастополі; вуличний торговець в одному із спальних районів Севастополя.

 

Водій таксі Руслан. Налаштований проукраїнськи.

Водій таксі Руслан. Налаштований проукраїнськи.

 

Водій таксі Руслан говорить, що сім’я його дружини підтримує Україну. Може, ми могли б зустрітися з ними, поговорити? Ні-ні.

Ми проїжджаємо стіну з гігантським портретом Путіна. Він стоїть серед поля на фоні безхмарного блакитного неба. «Я підвозив хлопців, які його малювали, – розповідає нам Руслан. – Вони з Москви. Спочатку вони намалювали тільки жовте поле і блакитне небо. Якісь бабусі подумали, що це український прапор, і визвали міліцію».

 

Одна з газет публікує статтю про село, головний храм якого відноситься до Української православної церкви. В самому храмі жінка стверджує, що він завжди належав до Московського патріархату.

Зліва направо: по телевізору показують голосування в українській Раді; стіна з портретом Путіна; головний храм в селі Лучисте.

Зліва направо: по телевізору показують голосування в українській Раді; стіна з портретом Путіна; головний храм в селі Лучисте.

 

Олівія Артур. Щоденник пошуку. Член українського земляцтва біля церкви, побудованої Іваном та його батьком – священиками Української православної церкви Київського патріархату.

Член українського земляцтва біля церкви, побудованої Іваном та його батьком – священиками Української православної церкви Київського патріархату.

 

Храм в селі Перевальне знаходиться на території військової бази – раніше української, тепер російської. Прихожанам заборонили збиратися.

Почувши наші питання про Храм в селі Перевальне, якийсь старий направив нас до «сина священика». Іван з батьком переїхали сюди 13 років назад и прибудували до свого будинку маленьку каплицю.

«Ми з батьком почали проводити службу в каплиці в нашому домі, – розказує Іван, – але людям добиратися сюди значно трудніше. Раніше на службу приходило біля 200 чоловік, а зараз біля 70.
Раніше ми дружили зі всіма прихожанами, нас не турбувало, хто звідки. А тепер росіяни відчули, що в них більше влади, і почали вести себе агресивно. Тепер люди думають про те, яку з сторін прийняти, раніше такого не було».

Івану радять приєднатися до Московського патріархату – тоді він зможе спокійно продовжити служби. Але він вчився в Українській церкві і веде службу на українській мові, такий крок для нього позбавлений будь-якого сенсу.

Батько Івана поїхав в Київ, але вони сподіваються, що він повернеться, вони завершать будівництво церкви і зможуть проводити служби в Криму.

 

Зліва направо: всередині церкви, побудованої для українського земляцтва; Іван в підвалі церкви, яку побудував разом с батьком; у дворі будинку, де була побудована церква.

Зліва направо: всередині церкви, побудованої для українського земляцтва; Іван в підвалі церкви, яку побудував разом с батьком; у дворі будинку, де була побудована церква.

 

Valentina's Diary

Валентина Романова вручає медаль ветерану Олександру Федоровичу. Ялта, Крим.

Олівія Артур. Щоденник Валентини.
Валентина Романова вручає медаль ветерану Олександру Федоровичу. Ялта, Крим.

Валентина працює з групою ветеранів в Ялті.

«Ми виросли в Радянському Союзі, ми воювали за Радянський Союз. Звичайно, ми рахуємо себе росіянами. Це у нас в крові, це наша історія».

Валентина родилася в Україні і більшу частину життя прожила в Криму. Вона рахує себе росіянкою.

Зліва направо: вид на набережну Ялти, де розбирається сцена, споруджена до Дня Росії; прапор на домі, де живе Валентина; багатоповерховий дім в Ялті.

Зліва направо: вид на набережну Ялти, де розбирається сцена, споруджена до Дня Росії; прапор на домі, де живе Валентина; багатоповерховий дім в Ялті.

 Ветеран Михайло Дмитрович після вручення нагороди своєму колезі Олександру Федоровичу.

Олівія Артур. Щоденник Валентини.
Ветеран Михайло Дмитрович після вручення нагороди своєму колезі Олександру Федоровичу.


«Зарплати виросли, але і ціни також зросли. Треба почекати і подивитися, чи почнемо ми всі жити в достатку».

«Регулярних круїзних лайнерів в цьому році не було. ЗМІ сіють страх. Багато пропаганди».Сім’я Валентини розкололася: її діти живуть в Росії, а брати і сестри – в Україні.
Зліва направо: вид на Ялту; в горах недалеко від Ялти; дівчина на набережній в Ялті.

Зліва направо: вид на Ялту; в горах недалеко від Ялти; дівчина на набережній в Ялті.

 

Племінниця Валентини Саша, яка приїхала в Крим з України, на міському пляжі в Ялті.

Олівія Артур. Щоденник Валентини.
Племінниця Валентини Саша, яка приїхала в Крим з України, на міському пляжі в Ялті.

Племінниця Валентини Саша приїхала до неї в гості з України: «Всі мене відговорювали. Про Крим стільки всього зараз говорять: як тут все дорого, як важко перейти кордон».

Сашу вразило, що поїзд, на якому вона їхала з України, був майже пустим. Ніяких проблем на границі не було. «Вони ретельно обшукували мужчин, тому що їм тут не потрібні активісти, а ось жінок и дітей пропускали вільно».

Зліва направо: Валентина і Саша на міському пляжі в Ялті; Валентина та її племінниця Саша на прогулянці в горах недалеко від Ялти; Валентина і Саша на недільні службі в місцевому храмі.

Зліва направо: Валентина і Саша на міському пляжі в Ялті; Валентина та її племінниця Саша на прогулянці в горах недалеко від Ялти; Валентина і Саша на недільні службі в місцевому храмі.

Саша, племінниця Валентини.

Олівія Артур. Щоденник Валентини.
Саша, племінниця Валентини.

 

«Я не вірю, що є причини для розколу. Ми ж усі були однаковими. Зараз ми всі повинні бути росіянами, – говорить Валентина. – Якщо порівнювати Крим і Україну, ми раді, що зараз немає війни, що тут все мирно».

Сім’я Саші також розділилася на грунті російсько-українського конфлікту. Вони з братом багато сперечалися. «Але я йому сказала: давай залишимося братом і сестрою і залишимо наші погляди в стороні. Я привикла завжди ставити сім’ю на перше місце і збираюся робити це і надалі».

Саша каже, що для неї переломним моментом стала смерть проросійських активістів під час пожару в Одесі. Вона хоче подати заяву на отримання статусу біженця, а потім російського громадянства: «Брат називає мене сепаратисткою».

Sasha says that the tipping point for her was the burning of the pro-Russians in Odessa. She hopes to apply for refugee status in Crimea and eventually get a Russian passport too. 'My brother calls me a separatist'.

Валентина і Саша разом їздили Сімферополь на святкування Дня Росії.

«Це було неймовірно, так урочисто! Ми були так раді!»

 

Зліва направо: Валентина і Саша відкривають вікна перед сніданком; Валентина чепуриться у себе дома; Валентина та її племінниця Саша в ресторані в Ялті.

Зліва направо: Валентина і Саша відкривають вікна перед сніданком; Валентина чепуриться у себе дома; Валентина та її племінниця Саша в ресторані в Ялті.

 

Video

Share on Facebook0Share on VKTweet about this on TwitterShare on Google+0Share on Tumblr0